Руслан Горовий feat Віктор Верба - НАШІ КОЛИШНІ

Video Description

Зведення: Сергій Кондратьєв Пам'яті Івана Бущука Я якось ніколи не вірив в свою сивину, Яка поступово зітре інші фарби зі скронь. Сприймав все навколо як дар або як дивину І дякував або скидав, як пісок, із долонь Здавалось, що все ще попереду, все назавжди. Батьки молоді, і ти завжди для них дітлашня. Всі друзі живі, а кохання одне й навіки. А потім моргнеш – і лишається лиш метушня. Наші колишні Стають героями наших книжок. Наше минуле Застигло римами в наших віршах. Ті дні і тижні Стоять на варті наших думок. Не промайнули, Лягли камінням під воду в річках. Я мріяв колись, що зійду на вершину гори І звідти побачу людей унизу, як мурах. Не вірив, що ватра колись взагалі догорить, І темрява впаде на землю, посіявши страх. Мені бракувало того, хто б витримував темп. І завжди прикрив, хоч куди б я не всунув свій ніс. На ліки із часом пішли пелюстки хризантем, Які я колись на побачення перше приніс. Наші колишні Стають героями наших книжок. Наше минуле Застигло римами в наших віршах. Ті дні і тижні Стоять на варті наших думок. Не промайнули, Лягли камінням під воду в річках. Практика завжди доводить або відміта Кимось прописані істини або думки. Кажуть, важливий сам шлях, й аж ніяк не мета. Але відчуєш, чи так, лиш досягши мети. І рано чи пізно життя всі вузли розплете. Пісні під під’їздом – це завжди про серцебиття. Тож стій, не ховай свої шрами, бо шрами – це те, Що кожній людині на згадку лишає життя. Наші колишні Стають героями наших книжок. Наше минуле Застигло римами в наших віршах. Ті дні і тижні Стоять на варті наших думок. Не промайнули, Лягли камінням під воду в річках.